ІІПТ НАН України — єдина академічна установа в Миколаївській області та єдина спеціалізована установа в Україні, яка займається розробкою теорії імпульсних процесів перетворення енергії, створенням імпульсних джерел енергії високої густини та систем керування ними, дослідженнями імпульсної дії високоінтенсивних потоків енергії на багатофазні середовища, різноманітні матеріали та конструкції. В інституті також проводяться дослідно-конструкторські роботи зі створення та впровадження на вітчизняних і закордонних підприємствах високоефективних екологічно чистих, енерго- і ресурсозберігаючих імпульсних технологій і високовольтного енергетичного обладнання.
Заснування (1959–1962)
Історія інституту розпочиналась у 1959 році, коли за ініціативою молодих ентузіастів та за підтримки миколаївської міської влади було створено колективну лабораторію для вивчення нового на той час явища — високовольтного електричного розряду у воді та процесів, що його супроводжують. Ленінградський інженер Л. Юткін назвав це явище електрогідравлічним ефектом.
Пробні експерименти показали широкі технологічні можливості підводного електричного розряду: руйнування та подрібнювання міцних неметалевих матеріалів, надання металевим заготовкам потрібної форми, зміна структури і властивостей рідин. Першим технічним втіленням стала установка «Молния-1» для розвальцювання труб у ґратках теплообмінних апаратів, випробувана в промислових умовах у 1962 р.
3 грудня 1962 р. Розпорядженням Ради Міністрів УРСР за № 2029-р на базі лабораторії було створено госпрозрахункове Проектно-конструкторське бюро електрогідравліки (ПКБЕ) зі штатом у 25 працівників. Першим директором призначено Олександра Петровича Сорочинського.
Перші роки: технології та зростання (1962–1969)
У 1964 р. на Чорноморському суднобудівному заводі було впроваджено й випробувано першу дослідно-промислову установку «Искра-1» для електрогідравлічної вибивки стрижнів і очищення литва. Вже 1965 р. вдосконалена установка «Искра-2» запущена в серійне виробництво. Того ж року проведено перший Республіканський семінар «Теорія і досвід застосування електрогідравлічного ефекту в технологічних процесах виробництва», а співробітники ПКБЕ отримали перше авторське свідоцтво на винахід.
У 1966 р. розроблено перший універсальний генератор імпульсних струмів «ГИТ-1». У 1966 р. у відання ПКБЕ передано Миколаївський завод інструменту й оснастки, перейменований у Дослідний завод ПКБЕ, який почав серійний випуск електрогідравлічних пристроїв і високовольтного обладнання.
Директор Г.О. Гулий і науковий прорив (1969–1989)
У 1969 р. ПКБЕ очолив Григорій Опанасович Гулий. Під його проводом розгорнуто широкомасштабні дослідження електричних, енергетичних і гідродинамічних характеристик високовольтного розряду, вивчення електровибухового перетворення енергії, розширення номенклатури імпульсних джерел. 1971 р. розпочато дослідження у сфері сейсмоакустики, створено унікальні гідроакустичні випромінювачі; для морських експедицій використовувалось науково-дослідне судно «Алеут», пізніше — «Гіпаніс».
Постановою РМ УРСР від 07.03.1972 р. №117 ПКБЕ передано у відання АН УРСР. У 1973 р. академік Б.Є. Патон особисто відвідав ПКБЕ і вказав на необхідність поглиблення фундаментальних досліджень. Відтоді набули розвитку теорія електророзрядних процесів, матеріалознавчі знання, досліджено закономірності електричного розряду в малопровідних та провідних рідинах, закономірності електровибуху провідників.
З’явились технології електророзрядної обробки нафтових і водяних свердловин, позапічної обробки рідкої сталі, руйнування залізобетонних конструкцій, зменшення залишкових напружень у зварних з’єднаннях, тонколистового штампування, знезараження питної води тощо. Розробки ПКБЕ відзначені дипломами і медалями міжнародних виставок, премією Ради Міністрів СРСР, Державною премією УРСР, Почесною грамотою Президії Верховної ради УРСР. З 1977 р. функціонує Експериментальне виробництво ПКБЕ.
Перетворення на Інститут (1989–1991)
У 1989 р. колектив очолив Олександр Іванович Вовченко. Завдяки широкомасштабним науковим дослідженням, вагомості наукових результатів, підготовці висококваліфікованих кадрів та ентузіазму директора Вовченка — у 1991 р. ПКБЕ перетворено на Інститут імпульсних процесів і технологій АН УРСР.
Сучасні напрями наукової діяльності
- Дослідження імпульсної дії високоінтенсивних потоків енергії на багатофазні середовища, матеріали та конструкції; створення нових технологій
- Розробка теорії імпульсних процесів перетворення енергії, імпульсних джерел енергії високої густини та систем керування ними
- Електророзрядний синтез наноструктурних матеріалів (сорбентів водню, антифрикційних присадок, нановуглецю з феромагнітними властивостями)
- Підвищення фільтраційних властивостей пористих матеріалів електророзрядною обробкою
- Імпульсне пластичне деформування важкодеформованих алюмінієвих сплавів (партнерство з Ford Motors)
- Руйнування донних ґрунтів для днопоглиблення портів (міцність до 40 МПа, продуктивність 3–5 м³/год)
- Очищення підводних морських об’єктів від біологічного обростання (до 200 м²/год)
- Виробництво водно-вугільного палива з 99%-ною повнотою згорання
- Електророзрядна дезінтеграція кремнію та збагачення хвостів поліметалічних руд
- Розробка нового покоління імпульсних конденсаторів із питомими показниками вдвічі вищими за попередні
- Нові джерела живлення до 10 кГц / 150 кВ для газоочищення промислових викидів
Здобутки за 50 років
- Виконано ~570 науково-дослідних і дослідно-конструкторських робіт
- Понад 1000 електрогідравлічних пристроїв працює на підприємствах СНД, Японії, Швеції, Німеччини, Угорщини, Словаччини, Індії, Китаю, Куби, Болгарії, Румунії, Іспанії, Кореї
- 31 монографія, 34 збірники наукових праць, 32 препринти, 5000 статей у провідних виданнях
- 1425 авторських свідоцтв СРСР, 240 патентів України, 121 патент зарубіжних країн
- 14 докторських та 82 кандидатських дисертацій
- Кафедра «Імпульсні процеси і технології» (НУК ім. адм. Макарова) — понад 280 бакалаврів, спеціалістів, магістрів з 1994 р.
- Наукова школа «Фізика імпульсних розрядів у конденсованих середовищах» (з 1982 р.)
- Аспірантура за спеціальністю «Процеси фізико-технічної обробки» (з 2007 р.)
- Міжнародні конференції «Фізика імпульсних розрядів у конденсованих середовищах» та «Імпульсні процеси в механіці суцільних середовищ» — раз на два роки
Директори інституту
- Сорочинський Олександр Петрович — перший директор (1962–1969), засновник наукової школи, к.т.н.
- Гулий Григорій Опанасович — директор (1969–1989), д.т.н., професор, заслужений машинобудівник України
- Вовченко Олександр Іванович — директор (з 1989), д.т.н., професор, член-кореспондент НАН України, заслужений діяч науки і техніки України